Як жити з тим коли ти знаєш правду.Правду про те…щоб роздати людям їжу і допомогу , в села які були окуповані ,треба було їхати 6 км. аж 6 годин з саперами по замінованій дорозі…коли вїзди і виїзди в селах заміновані,а там українські люди,які вже багато вистраждали,які лишилися без сімї,житла і їжі.Люди які втратили усе,усе зараді чого жили...Це дуже важко,бачити усі руйнації,знищені села…слухати людей…які говорять про те що пережили…про всі нелюдські випробування,які з ними відбувалися….
Це село Андрієвка Херсонської обл.Тут лишилося людей 15…вони всі живуть в одній ,,більш меньш,, вцілілій хаті…варять їсти у один казан на всіх…це старенькі люди,які ледве ходять,вони нехочуть покидати свої зруйновані будинки,адже тут пройшло все їхнє життя-це їхнє коріння…
Ми доїхали сюди завдяки хлопцям саперам,але по дорозі ми боялися зайвий раз вийти з машини…
Авіабомби лежать на людських городах,ракети торчать в дорозі,края доріг вкриті мінами,дерева вже немають гіляк…можите уявити собі ,що ці люди пережили,їх бомбардували авіацією, скидали бомби по 500кг. на маленькі українські села….
Доїхати до людей було важко…дороги майже нема…і коли здавалося, що залишилося кілька кілометрів… ми вперлися в підірваний міст…знову дороги нема….коли поїхали в обїзд вже була ніч….і знову підірваний міст.Я неможу передати словами як важко людям які живуть в селах Херсонщини які були окуповані….люди неможуть виїхати щоб купити собі хліба,чи потрібні речі,я вже неговорю про те, що їхні будинки зруйновані,люди немають де жити….без світла,газу,тепла,їжі…а на дворі вже зимадуже холодно….
Незважаючи на труднощі ми привезли людям допомогу!!!!Старенькі люди дуже раділи нам….